Що таке ворожість

 В останні роки посилився інтерес фахівців до окремих дисфункціональних особистісних рис. До їх числа слід віднести ворожість (англ. hostility) як схильність індивіда наділяти соціальні об’єкти негативними якостями.

Визначення

 Ворожість визначається як негативна установка до іншої людини або групи людей, яка знаходить своє вираження у вкрай несприятливій оцінці свого об’єкта. Ми проявляємо ворожість, коли говоримо, що нам не подобається конкретна людина, особливо, коли бажаємо їй зла.

 Для поділу цього поняття з поняттями агресії та гніву були запропоновані наступні визначення:

ворожість – тривале, стійке негативне ставлення або система оцінок, застосовувана до людей, предметів і явищ;

гнів – емоційний стан, що має спонукальну силу;

агресія – інструментальна поведінкова реакція, що має характер покарання.

 За Дж. Бэрфута, ворожість – антагоністичне ставлення до людей, що включає когнітивний, афективний і поведінковий компоненти.

 Когнітивний компонент містить негативні переконання щодо людської природи в цілому (цинізм) і переконання в недоброзичливості інших людей стосовно самого суб’єкту (ворожі атрибуції, недовіра).

 Афективний компонент складається з ряду взаємопов’язаних емоцій: гніву, образи, роздратування, відрази, обурення. Нарешті, поведінковий компонент включає різноманітні форми прояви ворожості у поведінці, часто приховані: агресію, небажання співпрацювати, негативізм, уникнення спілкування тощо.

 З емоцій в комплексі ворожості найважливіше місце займають гнів, огида і презирство. Комбінація цих трьох емоцій розглядається як тріада ворожості. Однак ворожість необхідно відрізняти від агресивної поведінки. Ворожі почуття підвищують ймовірність агресії, але не обов’язково призводять до неї. Людина, що відчуває такі почуття, може і не проявляти агресії. І також навпаки, можна поводитися агресивно, не відчуваючи ворожості. Наприклад, коли людину грабують, до неї ставляться байдуже.

 Окремі виборчі негативні ставлення до кого-небудь або чого-небудь характерні для більшості людей і сприяють адекватній адаптації як дорослого, так і дитини. Умовно в цьому випадку можна говорити про» здорову ” ворожість.

голова чоловіка

 Повна відсутність у людини ворожих відносин, по всій видимості, показує певну особистісну дисфункцію або особистісну незрілість.

 Ворожа людина сприймає всі ситуації з навколишнього світу як конфліктні та негативні. Негативне ставлення до людей може виявлятися у небажанні йти на компроміс, невміння співпрацювати, уникнення близьких міжособистісних відносин або соціальних контактів взагалі. В таких випадках має сенс говорити про ворожу картину світу, яка за певних обставин може набувати характер патології.

 Ворожість може бути однією з базових характеристик об’єктів такого суб’єктивного світу. Уявлення про навколишній світ як про ворожий формуються з перших днів життя дитини під впливом різних факторів (спадкові, сімейні, соціальні). Крім цього, ці уявлення можуть сформуватися в зрілому віці внаслідок психічної травми, коли картина світу переносить катастрофічні зміни.

 

 Наповнюючи своє життя емоцією презирства, людина розплачується свободою мислення. Презирство і викликані ним забобони обмежують розум, не дозволяють сприймати життя у всій його повноті та багатстві.

 Той, хто весь час відчуває зневагу на собі, живе з хронічним почуттям сорому чи в постійному очікуванні його, що призводить до зниження самооцінки й почуття власної неповноцінності. Жертви презирства знаходяться в ще важчому становищі, оскільки постійно усвідомлюють те клеймо неповноцінності, яким їх відзначило суспільство.

Психосоматика

 Дослідження ворожості набули великого самостійного значення завдяки виявленню її зв’язку з серцево-судинною патологією.

 Було виявлено, що ворожість є предиктором хвороб серця, а не просто супутньою характеристикою. Подальші дослідження розкрили її зв’язок з тяжкістю перебігу алергічних, онкологічних, вірусних захворювань, розладів особистості, а також ранньою смертністю. Таким чином, є підстави розглядати ворожість серед психологічних факторів ризику психосоматичних і психічних захворювань.

 У ряді досліджень відзначається зв’язок ворожості з бронхіальною астмою. Передбачається, що стримувана агресія, адресована зовнішнім об’єктам, звертається всередину, викликаючи «вегетативну ажитацію» і тим самим створюючи передумови для виникнення нападу задухи.

 Ворожим людям властиві більш інтенсивні й тривалі психофізіологічні реакції на фрустрації та стресогенні впливи (прискорення серцевого ритму, підвищення артеріального тиску, зміна вмісту в крові деяких гормонів). Такі люди не просто інтенсивно реагують на стресові ситуації, а, скоріше, самі провокують і створюють такі ситуації за допомогою специфічної системи переконань і відповідної поведінки. Тут грають роль такі характеристики, як цинізм, підозрілість, недовіра, негативізм.

 Виявлено також, що ворожим особам властивий хронічний стан пильності (пошук і реєстрація джерел небезпеки), який характеризується підвищеним вмістом у плазмі крові тестостерону, що грає істотну роль в етіології атеросклерозу. Таким чином, високий рівень конфліктності, знижена соціальна підтримка і велика кількість негативних, травмувальних подій робить ворожих людей сприйнятливішими щодо соматичних захворювань.

 Відома представниця неофрейдизму Карен Хорні у своїй роботі «Невротична особа нашого часу», обговорюючи відмінності між страхом і тривогою, стверджує, що «ворожі спонукання різного роду утворюють головне джерело, з якого випливає невротична тривожність». На її думку, гостре вороже спонукання може бути природною причиною тривожності, якщо його здійснення означатиме крах цілей “я”.

 К. Хорні стверджує, що в неврозах нашого часу ворожі імпульси є головною психологічною силою, що породжує тривожність, що у свою чергу викликає почуття беззахисності або посилює вже наявне відчуття безпорадності.

 Багато дослідникiв зауважують, що існує взаємозв’язок між ворожістю і тривожно-фобічними розладами. При таких розладах показник ворожості значимо вище в порівнянні з нормою. Висока ворожість і дратівливість є характерними симптомами панічного розладу з агорафобією і можуть бути усунені за допомогою психотерапії.

рани на серці

 

 Дослідники показали, що ворожість, яка спрямована на себе, є характерною рисою тривожних хворих. Таким чином, ворожість розглядається як психологічний фактор ризику різних психічних захворювань.

 Ряд авторів вказує на взаємозв’язок ворожості й шизофренії. Вчені виявили в поведінці хворих різні компоненти ворожості у вигляді негативізму, дратівливості, вербальної та фізичної агресії. Відзначена кореляція між рівнем ворожості та панічними атаками при хронічній шизофренії. Шизофреніки, у яких відзначалися панічні атаки, демонстрували вищі показники ворожості й спалахи гніву.

 Таким чином, проблема ворожості багатогранна і зачіпає всю систему цінностей індивіда. Ворожість в житті людини змішується з емоційними, поведінковими та соматичними проявами. У зв’язку з цим дуже важливо вміти вчасно розпізнавати високу ворожість. Дуже важливо розуміти, що якщо у людини є проблеми адаптації, взаємодії з іншими людьми, спілкування, висока агресивність, то слід звертатися до психологів, психотерапевтів для пошуку причин цієї поведінки, для надання необхідної допомоги.

Оцените пожалуйста статью:

(Посетили - 4 раз(а), 1 - посетили сегодня)
Войти с помощью: 
avatar
  Subscribe  
Notify of