Чого бояться першокласники?

Щороку в кінці серпня тисячі шестирічок з батьками змінюють своє налагоджене дитсадкове життя на шкільне, незвідане.

цікаво

 Школа розкриває свої обійми. Вона вабить та обіцяє показати новий світ, познайомити з новими друзями. Діти та дорослі напередодні свята 1 вересня: мрії та сподівання перших кроків по гучних шкільних коридорах, зустрічі з першою вчителькою та однокласниками. При всій райдужності своїх дитячих очікувань, маленькі майбутні школярі відчувають цілу гаму почуттів: від радісного трепету до серйозних страхів перед майбутнім навчанням.

Страх – це нормально. Кожному з нас властиво це почуття: і майбутнім учням і їх батькам. Страх – це захисна реакція організму, яка допомагає зберегти життя і здоров’я. Розгляньмо: до яких страхів схильні першокласники і як їм допомогти адаптуватися до школи.

До 5-7 років у дитини формуються необхідні психічні функції для шкільної успішності. У неї розвивається мова, на її тлі – сприйняття, увага, пам’ять. Дитина вже може орієнтуватися в просторі: вище-нижче, далі – ближче, ліво-право.

Дрібна моторика вже досить добре розвинена, щоб приступати до занять письмом. Дитина в цьому віці здатна спілкуватися і взаємодіяти з іншими. Все це – ті функції, які будуть сприяти її навчанню. Звичайно, багато чого вона буде навчатися і в процесі шкільного життя. Для цього вона і йде в школу. Але з якими страхами дитина туди приходить?

Це:

– страх не відповідати вимогам найближчого оточення: школи та сім’ї. Вчитися гірше, ніж батьки або старші брати / сестри, а також однокласники.

не виходить

– страх оцінки. Сюди відносяться і страх отримання зауважень в щоденник, страх помилки, страх забути шкільне приладдя / зошит / підручник

– страх спілкування з учителем або однокласниками, обслуговим персоналом

– страх «режиму в школі»: страх не встигнути до школи, на урок, не встигнути виконати класне завдання, страх дзвінка

– страх залишитися одному в класі, або зайти останнім / першим в клас, загубитися в школі, перейти з кабінету в кабінет

 

– страх «чужих кабінетів», кабінету директора або мед кабінету, страх зайти в бібліотеку, їдальню

– страх «помилки»: неправильно відповісти біля дошки перед однокласниками, страх отримати зауваження, страх перевірки знань (контрольних і перевірчих робіт), страх забути «що задано», страх нового вчителя, страх, що забуде або вже забув як звати вчительку і що за це поставлять двійку.

Дитина може відчувати страх, пов’язаний з певною людиною, яка є джерелом страху: учитель, директор, завуч, батьки інших дітей, старші учні, обслуговий персонал, прибиральниці, охоронці та інші.

Цим страхам в більшій чи меншій мірі піддаються всі першокласники. До кінця навчання в першому класі вперед висуваються ті шкільні страхи, які проявляються індивідуально у кожного з дітей. І вони зажадають іншого розгляду і вирішення.

Що ж робити батькам зі страхами, перерахованими вище?

Початкова школа в житті дитини – відповідальний період у розвитку. Саме в молодшому шкільному віці починається цілеспрямоване навчання і виховання. Основним видом діяльності стає навчальна, яка формує і розвиває все психічні властивості і якості дитини. Успішність цієї діяльності вже повинна бути закладена як результат дошкільного виховання, що містить деякі види навчання.

Ще до школи дитина повинна прийти до нового типу мотивації – установці на результат, а також до усвідомлення своїх обов’язків і здатності приймати й виконувати завдання. Це допоможе їй легше адаптуватися до вимог під час навчання.

Процес адаптації першокласників може тривати до півроку (рідше – до року). Слід розділяти період гострої адаптації, якій піддаються всі без винятку – до місяця (іноді 1-2 місяці) і період внутрішньої адаптації – 3-6 місяців. Наберіться терпіння і пройдіть з дитиною цей шлях з найменшими втратами. Зверніть увагу на наступні моменти:

  • Не ідеалізуйте школу, але і не лякайте нею. Ідеально було б позайматися на підготовчих курсах саме в тій школі, де буде вчитися дитина. Познайомитися з учителем, іншими дітьми.
  • обговорюйте шкільний день. Але не оцінки, а емоції. Розповідайте: як ви вчились так, з якими ситуаціями стикалися, чого боялися і як позбавлялися від страху.
  • порівнюйте школяра тільки з ним самим і частіше хваліть за поліпшення його власних результатів. Запитуйте її: що нове вона дізналася? Що цікавого було в школі? Замість: яку оцінку вона отримала?
  • підтримуйте дитину, визнайте за неї право на страх, на переживання. Співчувайте їй: тоді вона буде відчувати, що не одна, і їй буде легше справлятися з переживаннями
  • перегляньте свої методи покарання і похвали. Простежте: чи не занадто ви зациклені на отриманні відмінних оцінок. І чи не перегинаєте палицю в покаранні?
  • створюйте для дитини ситуацію успіху. Не чекайте коли цим займеться учитель. Не соромтеся хвалити. Це додасть першокласнику впевненості й навіть допоможе позбутися від деяких страхів. Адже він буде знати, що ви поруч.
  • Не намагайтеся виконувати завдання з дитиною, не сидіть до пізньої ночі. Дозвольте їй піти в школу без «домашки». Нехай отримає несхвалення вчителя та однокласників і сама вирішить, чи подобається їй це чи ні? Батьки – помічники, а не наглядачі.
  • спілкуйтеся з вчителькою. Розкажіть їй про особливості своєї дитини, нехай вона їх враховує. А дитина нехай допомагає вчителю: роздасть зошити, підготує дошку до уроку – це допоможе налагодити спілкування.
  • захищайте свою дитину від свавілля вчителів. Ви віддаєте дитину для навчання, але не для приниження. Будьте завжди на боці дитини.
  • в разі конфліктів звертайтеся до адміністрації школи й вище. Не бійтеся змінити клас чи школу. Дуже часто це покращує якість навчання.
  • знаходьте в розпорядку дня дитини час для відпочинку та ігор. Ігри – джерело мотивації й тренування різного роду навичок: фізичних, психологічних, розумових.
  • при успішності в навчанні знайдіть для першокласника інші заняття, відвідування секцій і гуртків. Але не перевантажуйте. Коли встигає – навантажуйте, Коли «слабенький» – підтримуйте.

вчитися

Постарайтеся не «замучити» дітей величезною кількістю правил і винятків, заборон і моралей.

Погано, якщо діти почнуть боятися будь-яких невинних пустощів або випадкового порушення поведінки, отримання «поганий» оцінки або будь-якої навчальної невдачі. Для розрядки емоцій можна влаштувати й «Свято першої двійки». Це дозволить зрозуміти дитині, що помилки – це шлях розвитку, а не невдач.

Інакше маленький учень буде знаходитися в постійному психічному напруженні, що спричинить нерішучість, відмову від самостійності в прийнятті рішень і виконанні завдань. А у старших класах він відмовиться взагалі що-небудь робити самостійно і вам доведеться докласти більше зусиль для виправлення ситуації.

Щоб у першокласника не виникли страхи й тривоги, потрібно пам’ятати про те, що навчання в школі – це не тільки «вивчити правильні відповіді» на підготовлені запитання. Треба навчити дитину розуміти ці питання, знаходити відповіді, залишатися спокійним і зібраним в різних ситуаціях. Не давати себе в образу: ні учням, ні вчителю.

Намагайтеся підтримувати маленького школяра, бути емоційно включеним в його життя і доступним, коли він потребує підтримки. І тоді, завдяки спільним зусиллям сім’ї та школи, адаптація першокласника до нового життя дозволить уникнути виникнення багатьох шкільних страхів і проблем у розвитку дитини.

Оцените пожалуйста статью:

(Посетили - 30 раз(а), 1 - посетили сегодня)
Войти с помощью: 
avatar
  Subscribe  
Notify of